На відміну від багатьох вінницьких бізнесменів Сергій Капуста ніколи не прагнув в політику. При цьому його сміливо можна назвати філантропом, який не шкодує коштів на рідне місто і соціальні проекти. «Реалу» він розповів про деякі свої нові ідеї. Одну з них вінничани оцінять найближчі тижні.
«За основу пам'ятника Петлюрі в Вінниці скульптор Оврах взяв фотографію Симона Васильовича, який сидить на лавці»
- Сергію Миколайовичу, на сьогоднішній день Вас називають одним з найбільш успішних вінницьких бізнесменів. Розкажіть про себе. З чого починали бізнес?
- Я - вінничанин. Закінчив 13-у школу, після чого вступив до Ломоносівське військове авіаційно-технічне училище в Лебединому під Пітером. Після його закінчення 20 років відслужив в армії. Дослужився до звання підполковника. Починав в Гудауті тодішньої Абхазької АРСР, потім були Даугавпілс в Латвії і Ставрополь на Північному Кавказі. Там і Військово-повітряну інженерну академію закінчив.
У той час якраз розвалився Радянський Союз. Пам'ятаю, як випускників Ставропольської академії з врученням дипломів і чергових звань на плацу запитали, чи хочуть вони повертатися додому в Україну або будуть служити Росії, обіцяючи при цьому прекрасні матеріальні умови і перспективи. Зы строю в 68 чоловік вийшли тільки двоє, включаючи мене. Це був 1993 рік ... Я повернувся до Вінниці і з тих пір служив в штабі ВПС - спочатку на різних посадах в батальйоні забезпечення, а потім в центрі ліквідації бомбардувальників. Пішовши у відставку, зайнявся сімейним бізнесом.
Ще коли я служив, у дружини була компанія, яка займалася дистрибуцією, поставками продуктів харчування в магазинну мережу. Як тільки став пенсіонером, довелося допомагати дружині.
Крім цього, я є президентом клубу «Нокаут», віце-президентом Вінницької обласної федерації боксу. Усе своє свідоме життя я займався боксом. Це мій улюблений вид спорту... Чому з'явився спортклуб? Я бачив, в яких умовах займаються місцеві спортсмени. Точніше, у Вінниці просто не було умов. Тому я вирішив, що ситуацію слід змінювати. Так виникла ідея створення «Нокауту».
За роки функціонування клубу в ньому проходили міжнародні турніри, чемпіонати України, билися наші «Українські отамани», а зараз організовуємо там і змагання з інших видів спорту від всеукраїнського до європейського рівня.
- Скульптора Володимира Овраха і Вас вважають авторами першого в Україні пам'ятника боксеру. Ваш тандем став запорукою появи і інших скульптур. Заклади спортивного профілю приносять прибуток?
- Такі клуби повинні бути муніципальними. Якщо вони приватні, то більше для душі... Судіть самі, близько 100 чоловік в «Нокаут» постійно тренуються безкоштовно. Ми проводимо на нашій базі підготовку збірної. Теж безкоштовно. Крім цього, з атовців, поранених під час служби ми також плати не беремо. В нас вони проходять реабілітацію. При цьому ви ж прекрасно розумієте, що для клубу потрібні опалення, кондиціонування, вентиляція, вода, електроенергія і газ. А ці послуги зараз не з дешевих.
- Сьогодні воліють інвестувати в житлове будівництво. Ви не вважаєте це перспективним?
- Вважаю, але мені не подобається ... Я інвестую в те, що більше для душі.
- Вінничани помітили, що паралельно зі спорудженням нового об'єкта Ви намагаєтеся зробити щось і для міста в цілому. Це вірно, що в найближчі тижні буде презентовано пам'ятник Симону Петлюрі на однойменній вулиці?
- Підтверджую... Це буде бронзовий пам'ятник. За основу скульптор Оврах взяв фотографію Симона Васильовича, де він сидить на лавці. Ця людина дуже багато зробила для України. Я вирішив, що потрібно увічнити пам'ять про нього, і місце обрано не випадково. У 1918 році в будівлі, де зараз знаходиться обласне радіо, розміщувався штаб Симона Петлюри. Статую помістимо поруч. Такого пам'ятника в Україні ще немає.
Це буде третій наш пам'ятник. Крім боксера біля спортклубу, біля готелю «Франція» встановлено пам'ятник пані Прунмайер - першої власниці цього готелю. Скажу більше, в проекті спорудження ще одного пам'ятника, але про це ніхто не знає. Він буде готовий до березня 2018 року. Ідея дуже цікава. Пам'ятник не буде пов'язаний з історичними особистостями, для вінничан він стане шедевром і сюрпризом. Думаю, це буде знаковий пам'ятник.
«У мене є мрія - відкрити музей пивоваріння. Для цього збираю колекцію старовинних пляшок і матеріали з історії »
- Я чув, що Ви збираєтеся встановити пам'ятник «Щедрику» Миколи Леонтовича...
- Він тільки в задумі. Я говорю про інше, ескіз якого бачив. За могорич будете першим знати, про що мова...
- Домовилися... Як з'явилася ідея спорудження готелю «Франція» і чому ресторан в підвальному приміщенні назвали в честь найбільшої вершини Альп Монблану?
- Ідея не з'явилася. Колись в цій будівлі був готель «Французький», а нам захотілося, щоб у Вінниці нарешті з'явився заклад, що відповідає європейському рівню. Разом з керівництвом міста ми прийшли до думки, що такий готель потрібен. Сама будівля є пам'яткою архітектури з самобутньою історією.
Ресторан знаходиться в цокольному поверсі. Інших площ не було. Назва не випадкова. Там є натуральна гора. Вона була до будівництва ресторану, ми її лише зберегли. А «гора» і «Франція» асоціюються з Монбланом... Так що назва підшукувати не довелося.
- Коли готель прийме вигляд повністю завершеного комплексу?
- До будівельних робіт плануємо приступити в 2018 році. Думаю, за два роки впораємося. Хочемо в умовно новому корпусі розмістити spa-салон, басейн, додаткові паркувальні місця, спортзал, дитячу ігрову кімнату і перукарню, а також збільшити номерний фонд. Іншими словами, збираємося додати ту інфраструктуру, яка дозволяє отримати п'ять «зірок».
- Якось так склалося, що в Україні, втім, як і в деяких європейських країнах, «зірки» нерідко «малюють»...
- Проблема в тому, що в Україні немає структури, яка дозволяє правильно визначити «зірковість». Я часто буваю за кордоном і вирішив, що коли наш готель буде відповідати запланованим критеріям, то викличемо спеціальну комісію з-за кордону. Упевнений, що ми отримаємо «п'ять зірок» не зі стелі.
- Наскільки виправдані інвестиції в реконструкцію будівель зі столітньою історією? Багато бізнесменів вважають за краще будувати «на порожньому місці»... Що найскладніше в таких роботах?
- Згоден, будувати на звичайному майданчику простіше. У нашому випадку ми зіткнулися навіть з іншою проблемою - був відсутній нормальний під'їзд для спецтехніки. Вирішення цього питання було найскладнішим. При цьому ми не забували, що маємо справу зі знаковою будовою з прекрасним фасадом. На 99% ми відновили історичний вигляд будівлі, включаючи унікальну ліплення.
Вінничани відмінно пам'ятають, в якому стані будівля перебувала до реконструкції. По суті, залишалася одна фасадна стіна, яка хиталася від вітру. Думаю, що якби ми не зайнялися тоді реконструкцією, то через рік вона просто впала б...
Проте, повторюся, найбільшою проблемою був під'їзд. Скажу більше, спочатку скептики стверджували, що «нічого не вийде», що «полізли не в свою справу». Нам вдалося довести зворотне.
- З одного боку місцева влада постійно говорить, що в місті не вистачає готелів, а з іншого - номери в наявних закладах часто пустують. Як Ви вважаєте, у Вінниці є попит на додаткові готельні номери або місто не настільки привабливе, щоб інвестувати в цей бізнес?
- Я вважаю, що у Вінниці достатньо готелів. Головне завдання всіх готельєрів зараз полягає в тому, щоб надавати належні послуги для клієнтів. Мало просто відкрити готель. Ми свій персонал навчаємо, відправляємо переймати досвід за кордоном, в кращих українських готелях, делегуємо на тематичні конференції та з'їзди. Тобто, вкладаємо кошти в співробітників. Тільки професійний персонал здатний якісно обслужити гостя.
- Коли готель буде прибутковим?
- Коли Україна увійде до Євросоюзу. За комунальні послуги ми платимо за «європейськими» цінами, а номери продаємо за українськими. Тому коли рівень доходів населення дозволить «вирівняти» вартість наших послуг і природних монополій, готельний бізнес буде іншим.
Разом з тим, в Вінницю зараз приходить кілька серйозних інвесторів, причому, іноземних, в місті відкривається кілька заводів з іноземним капіталом. Ми ж прекрасно розуміємо, що приїдуть ті, хто буде будувати, а потім обслуговувати ці об'єкти. Ділова активність зросте навіть з тієї причини, що в Вінницю стануть приїжджати ті, хто буде укладати контракти.
Відповідно, цілий рік в будні дні готелі стануть приймати тих, хто приїжджає у відрядження, а влітку - бажаючих подивитися на фонтан. Уже зараз ми спостерігаємо тенденцію, коли до нас приїжджають на вихідні і селяться в готелі. Сподіваюся, що надалі гостей Вінниці буде більше. Перспективи цього цілком позитивні.
- Чого не вистачає Вінниці для залучення туристів? Цікава особиста думка бізнесмена ...
- Кіноконцертного залу і аквапарку. У нас є прекрасні локації, де такий комплекс можна розмістити. Думаю, він був би дуже затребуваний, і не тільки в спеку. У місті дуже багато будинків з багатою історією, які ще можна реставрувати. Мені імпонує позиція мера Сергія Моргунова з приводу того, щоб зробити Вінницю «історичним центром» з масою музеїв. Я знаю, що найближчим часом планується відкрити ще кілька. Спілкуючись з іноземцями, мені не раз доводилося чути, що вони в захваті від наших музейних фондів.
Думаю, що через 3-5 років в Вінницю приїжджатимуть не тільки заради фонтану, музею Пирогова та ставки Гітлера, а й щоб відвідати плеяду інших вінницьких музеїв. У мене теж є мрія - відкрити свій музей, для якого я давно знаходжу матеріал.
Я з усього світу привожу скло царського періоду. Колекція налічує вже до тисячі примірників. Це вази, келихи, чарки, пивні пляшки, за якими можна навіть вивчати історію.
У мене, напевно, найбільша колекція пивних пляшок Подільської губернії. Вона містить близько 500 екземплярів з пивоварних виробництв Вінниці, Тиврова, Липовця, Бара та інших. Це унікальні пляшки з гербами як міст, так і цілих сімей, наприклад, Потоцьких. Свого часу такі раритети вивозили, а зараз спадкоємці через аукціони продають. Коли бачу, завжди намагаюся купити.
- Класичний підхід європейських музеїв показує, що крім виставки експонатів, відвідувачам необхідно дати спробувати продукт. Чи не думали про перспективу відкриття маленького пивоварного виробництва?
- Цікаві екскурсії зараз проходять у Вінниці в підвальних приміщеннях костелу Діви Марії Ангельської. Колись там варили пиво. Так ось, зараз у ченців є ідея відродити старовинне виробництво. У них збереглися рецепти XV-XVI століть, коли пиво варили на меду і на травах. Якщо вони реалізують задум, я думаю, буде дуже цікаво.
- Я так зрозумів, Ви вирішили в майбутньому з ними скооперуватися - з'єднати колекцію з виробництвом.
- А що робити, так склалося, що, незважаючи на традиції, у Вінниці не залишилося власного пивоварного виробництва. Я зібрав літературу по всім місцевим заводам - якими вони були і де знаходилися, хто був господарем, який штат працював і скільки декалітрів випускали. Коли з'явиться музей, ця інформація буде демонструватися. Дуже хотілося б продавати там пиво. Думаю, що з цією ситуацією ми справимося.
В цьому плані мені подобається підхід у Львові. Там роблять фірмові пляшки і всі відвідувачі незмінно купують їх як сувенір. Виходить, що і напій смачний, і екземпляр передає історію міста.
«З Грузії воду доставляють поїздами і кораблями. Я неодноразово був на самому заводі, можу гарантувати якість і справжність «Боржомі»
- Реконструкція будівель в центрі міста передбачає дослідження підземель. Часом доводиться вирішувати, як вчинити зі старовинними ходами... Чи не було у Вас ідеї відновити хоча б невелику їхню ділянку?
- Нам дісталась маленька ділянка, і ми її зберегли... ЇЇ можуть подивитися всі бажаючі.
- Розкажіть про Ваші задуми, плани і перспективи...
- Є бажання зробити з нинішнього Літнього театру в Центральному парку сучасний кіноконцертний зал великої місткісті. Саму будівля потрібно зберегти, інакше їй залишилося недовго стояти. Дах протікає, конструкції руйнуються, але це питання поки перебуває в «підвішеному стані». Поки він на рівні розмов, і перш ніж переходити до конкретики, потрібно вирішити масу нюансів. Бажання є, але до реалізації свої плани доведеться обговорювати з депутатами міськради. Тобто, це питання далекої перспективи.
- Часто доводиться чути, що в Україні немає оригінальних грузинських вин і води. Як дистриб'ютор, що можете сказати з цього приводу?
- Дійсно, наша компанія має в своєму розпорядженні ексклюзивним правом на продаж «Моршинської», «Боржомі» і «Миргородської». Ми здійснюємо доставку і обслуговуємо близько 3000 торгових точок по Вінницькій області. Про вино не готовий коментувати ситуацію. Його можуть і підробляти. Не цікавився. Що стосується води, то можу запевнити, що я цією продукцією займаюся останні 15 років і прекрасно обізнаний в деталях.
«Моршинську» випускають в карпатському регіоні, а «Боржомі» надходить безпосередньо з Грузії. З Закавказзя воду доставляють поїздами і кораблями. Я неодноразово був на самому заводі, тому можу гарантувати якість і справжність.
При виробництві «Боржомі» використовуються кілька елементів захисту (і на це не шкодують грошей) навіть самої пляшки. Насправді вона дуже дорога - коштує практично як винна. Так, були випадки, коли її підробляли, але це легко визначається і виявляється. Тому фальсифікат немає сенсу продавати через торгову мережу.
- Чим захоплюєтесь у вільний час?
- Спортом. Три рази в тиждень по 1,5-2 години намагаюся проводити в спортклубі «Нокаут». Рибалку дуже люблю, але в цьому році був лише одного разу. У минулому взагалі не вийшло. Не вистачає часу. Хочеться з сім'єю побути. Мені подобається бувати в Європі, люблю архітектуру і музеї, тому вітаю починання мера, і мушу зазначити, що Вінниця стає флагманом за рівнем і темпами реалізації таких проектів. Я вношу свою долю. Уже причетний до створення трьох пам'ятників, на 80% готовий четвертий... Не важливо, де він буде, головне, що вінничани ходити до нього з задоволенням.
