Неправильне взуття може змінити стопу дитини: чого справді варто боятися

Ви знімаєте з малюка кросівки після довгої прогулянки й раптом помічаєте червоні сліди на пальчиках. Або наприкінці сезону вирішуєте перевірити розмір цих дитячих кросівок і розумієте: останні кілька місяців дитина ходила у взутті, яке їй уже замале. Вона не скаржилася, але вас накриває тривога: «Чи не нашкодило це ніжкам?».

І це занепокоєння небезпідставне. Стопа дитини постійно росте й змінюється, а взуття має відповідати її розміру, формі та рухам. Водночас не кожна його особливість небезпечна, а деякі популярні уявлення про “правильні” моделі наука не підтверджує. То яке взуття справді може нашкодити дитячій стопі – і як цього не допустити?

Взуття ще виглядає нормальним, а стопі вже тісно

У перші роки життя стопа швидко змінюється. За даними досліджень росту дитячої стопи, у дітей від 12 до 30 місяців розмір взуття змінюється кожні два-три місяці. Тож взуття, яке ще недавно було зручним, може стати замалим задовго до скарг дитини. Причому стопа під час стояння збільшується ще й у ширину – під вагою тіла вона стає трохи довшою та ширшою.

Пласка стопа у маленької дитини також не обов'язково означає проблему. У перші роки життя склепіння ще формується, тому зовнішній вигляд стопи поступово змінюється в міру росту й розвитку.

Чи може тісне взуття деформувати дитячу стопу

Воно може обмежувати рухи пальців і самої стопи. Дослідження ходи дітей 8–12 років, опубліковане у журналі Gait & Posture, показало, що взуття, яке було замалим, обмежувало деякі природні рухи стопи під час ходьби, і це поширена проблема. Особливо важливо, щоб у носковій частині було достатньо місця не лише по довжині, а й по ширині.

Водночас не варто робити висновок, що будь-яке вузьке взуття автоматично призведе до деформації стопи. Зв'язок між конструкцією взуття та довгостроковими змінами стопи досліджується, а на її розвиток впливають і вік, генетика, особливості будови та інші фактори.

Ортопедичне взуття – захист для стопи чи зайве обмеження

Батьки, які бояться за стопи дитини, часто обирають жорстке взуття з супінаторами, високим задником та іншими коригувальними елементами. Але для здорової дитини принцип “чим більше підтримки, тим краще” наука не підтверджує. Ще у великому рандомізованому дослідженні 1989 року Wenger, яке тривало близько трьох років, порівнювали дітей із гнучкою плоскостопістю, які носили коригувальне взуття або спеціальні вставки, з контрольною групою. Дослідники не виявили суттєвої переваги такого лікування у формуванні стопи.

Це не означає, що спеціальне взуття ніколи не потрібне. За певних захворювань або особливостей стопи його може призначити лікар. Але для здорової дитини немає підстав купувати максимально жорстке взуття лише “для профілактики”.

Як перевірити, чи не стало взуття тісним

У дитячому інтернет-магазині МА радять під час примірки дивитися не тільки на цифру на коробці, а й на те, як взуття сидить на нозі: “Розмір краще перевіряти стоячи: у такому положенні стопа приймає навантаження й трохи змінює свої розміри”. Подібний принцип радять і ортопеди: Американська академія ортопедичних хірургів рекомендує перевіряти перевіряти кілька речей:

пальці не повинні бути стиснуті або впиратися в носок;
стопі має вистачати місця в довжину й у ширину;
дитина повинна вільно рухати пальцями;
взуття не має стискати стопу під час ходьби;
підошва повинна дозволяти стопі природно згинатися під час кроку.

У рекомендаціях зустрічаються різні значення “ідеального” запасу, зокрема приблизно 5–15 мм по довжині, тому орієнтуватися лише на одну магічну цифру не варто.

Тож чи може неправильне взуття “зіпсувати” дитячу стопу? Тісна пара справді може обмежувати рухи стопи, а невдалий розмір чи форма – створювати зайвий тиск на пальці. Але це не означає, що кожна невдала покупка призведе до деформації. Найважливіше – регулярно перевіряти розмір, не змушувати дитину ходити в тісному взутті та обирати моделі, які не обмежують природні рухи стопи.