Вінницький залізничний вокзал став доступним для людей з обмеженими можливостями. Дворічна боротьба з людськими стереотипами закінчилась перемогою вінничан.
Вінниця - місто, що може позиціонувати себе, як доступне та зручне. Інклюзію впроваджують скрізь - від освітніх закладів до місць громадського користування. Проте будівля залізничного вокалу виявилася зовсім не зручною до самостійного пересування для людей з інвалідністю.
Зовні будівля вокзалу виглядає досить естетично, всередині теж все на перший погляд дуже гарно та зручно. Однак, аби скористатися послугами залізничного транспорту людям з інвалідністю потрібно було звертатися за сторонньою допомогою. Зокрема, працівники вокзалу викликали вантажників, які переносили людину на потрібну платформу, або ж відчиняли переїзд між коліями. Обидва способи приносили незручності та принижували гідність людей з інвалідністю.
Керівник громадської організації «Паросток» Ірина Саранча, постійно подорожує, про свій досвід розповідає з обуренням:
«На жаль, наш вокзал не пристосовано для людей з інвалідністю. - говорить Ірина Саранча. — Люди з порушенням координації не можуть самостійно спуститися через незручні сходинки та поруччя. Я вже не кажу про людей на інвалідних візочках. Ліфт необхідний для таких людей. Чому при проєктуванні таких важливих місць не беруться до уваги потреби людей з інвалідністю? Я не розумію, тим більше для мене завжди було дивним, чому ми не могли користуватися ліфтом, адже він є.”
Проблема з експлуатацією ліфта розпочалася ще у 2015 році.
Радник міського голови Віктор Перлов дізнався про цю проблему 2018 року. Як виявилось, абсолютно справний ліфт просто стояв зачиненим з 2015 року. Чому адміністрація не хотіла надавати можливості людям користуватися ліфтом, він з'ясовував багато разів. Причин було багато, але найголовнішою проблематикою став звичайний людський фактор. Адміністрація просто берегла майно від зайвого користування.
«Історія почалася десь наприкінці 2018 року, — згадує Віктор Перлов. — В нашому місті є комітет доступності. Тоді громадські організації маломобільних повідомили нам про проблему у використанні ліфтів. Місто впливу на роботу вокзалу немало ніякого, бо ця структура місцевим органам влади не підпорядковувалась. Однак, для мене особисто постало таке питання, чому люди не можуть користуватися тим, що збудовано та має працювати саме для них? Потім я почав розбиратися в суті проблеми, почав спілкуватися з людьми. Виявляється, десь у 2015 році директор вокзалу надіслав листа в ГО «Гармонію». В ньому йшлося про те, що ліфти не користуються попитом, тому їх з метою економії було закрито. Це був доволі дивний аргумент. Для мене це стало дуже принциповою справою. Це якась зневага щодо людей з інвалідністю. Пам'ятаю, тоді ще був такий допис, що доступність має бути доступною, а не задекларованою на папері».
Причини для відмови в експлуатації ліфта були різними.
Першою була причина, що обумовлювалася чітким виконанням інструкції. За документами, ліфтом не можна було користуватися самостійно, потрібна людина, що ним керуватиме — ліфтер. Обурені люди почали дзвонити на гарячу лінію «Укрзалізниці». Дуже допоміг в цій ситуації Олександр Рудоманов, який відповідає за звернення в «Укрзалізниці»:
«Тоді інструкцію змінили та прибрали з неї посаду ліфтера. — розповідає Віктор Перлов. — Другою легендою було те, що ті ліфти немає кому обслуговувати. Саме через це декілька разів обривався тендер. Позиція керівництва була дуже категоричною, ліфти було зачинено, вони не хотіли їх відкривати через зайвий головний біль. Потім, коли змінився міністр інфраструктури та прийшов Владислав Криклій, ми з ним з комунікували, пояснили йому про всю проблематику, розповіли всю історію про численні звернення, довели до його відома наскільки є важливим розв'язання цієї проблеми для багатьох громадських організацій».
На той час якраз змінилося керівництво «Укрзалізниці». У вересні минулого року міністр дав доручення відкрити ці ліфти. Тож від вересня 2019 до лютого 2020 вирішувалося питання відкриття наявного ліфту:
«В Києві є ліфт, ним користуються постійно та самостійно, — зазначає Віктор Перлов. — Хоча в столиці була своя проблематика — з ескалатором. Його частенько вимикали, бо він «стомлювався». Тому люди не могли ним користуватися певний проміжок часу. Вінниця була не першим містом, в якому дуже бережуть техніку у використанні. Однак, Вінниця стала першим успішним кейсом певної колаборації: коли громадські організації, міські активісти, представники влади і працівники компанії об'єднали свої зусилля і проблему було вирішено».
Тепер містяни та гості Вінниці можуть без перешкод користуватися ліфтом. Сподіваємось, що на прикладі Вінницького вокзалу запрацює інклюзія в інших містах України.
.
