Сьогодні вінничани вшановують пам'ять двох хоробрих військових, які встали на захист України в момент початку повномасштабної агресії, захищаючи її у найнебезпечніших місцях. Висловлюємо нашу глибоку повагу до пам'яті Сергія Дубчака та Дениса Куклінського, - повідомляє міська рада.
«Поки ми там стоїмо – спіть спокійно»: казав, це все заради нас, усіх вінничан та українців…
Сергій Дубчак був незамінним водієм у гранатометному взводі 65-ї окремої механізованої бригади (в/ч А7013). Він виконував надзвичайно важливі завдання: евакуював поранених та доставляв бійців на різні позиції. Його товариші знали, що можуть покладатися на нього, він завжди стояв на варті їхнього життя. Разом із іншими військовими він відстоював Україну на Запорізькому напрямку від весни минулого року. Сергій вирушив на війну, керуючись своїм серцем, він не міг по-іншому. Дорожний пробіг його автомобіля налічував сотні кілометрів бойових доріг. На жаль, життя цього неймовірно відданого воїна обірвалося трагічно. Його загибель сталася у бою поблизу села Роботине 27 жовтня. Йому було всього лише 48 років...
«Сергій був єдиним, хто безстрашно їхав у найпекельніші точки. Туди, куди більше ніхто не міг дістатися. Хлопці навіть говорили, якщо він поїде, то й вони разом із ним. Цінували його за надійне плече, за яким були як за камінною стіною, – розповідає дружина полеглого Героя Ольга Олексіївна. – А мене з донькою та батьків запевняв: «Поки ми там стоїмо – спіть спокійно». Казав, це все заради нас, усіх вінничан та українців…»
Сергій Дубчак був відзначений за свою самовідданість та бойові заслуги під час виконання військових обов'язків. Йому були присуджені різні військові нагороди, серед яких Хрест Українського козацтва, почесний нагрудний знак Начальника Генштабу "За досягнення у військовій службі", нагрудний знак "Ветеран війни – учасник бойових дій", а також численні грамоти та подяки.
Однак, у мирний час Сергій Дубчак був зовсім не войовничим. Він народився 4 січня 1975 року у Вінниці, отримав освіту в 22-й школі, а після закінчення навчався на автомеханіка в Вінницькому технікумі (який тоді ще був політехнічним). Проте, більшу частину свого життя він присвятив виготовленню меблів і працював як приватний підприємець.
«Сергій захоплювався своєю роботою. Любив створювати красиві та зручні речі, які подобалися людям. Нікому не відмовляв у допомозі, завжди приходив першим у важку хвилину. А щодо сміливості, то вона була у нього в крові у, можна сказати, крайньому вимірі. Це він і довів на полі бою…» – розповіла дружина Захисника.
Церемонія прощання із Сергієм Дубчаком розпочнеться о 9:00 год живим коридором до будинку за адресою: 2-й пров. Г. Танцюри, 10А.
Поховають воїна об 11:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Відразу вирішив, що піде боронити рідну землю: заради дитини, а також задля майбутнього країни
Денис Куклінський вирушив до центру комплектування військ у перший день великого російського вторгнення. Він приєднався до 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка, яка стала його новою родиною. Разом із цією бригадою він проходив через бої від Миколаївського до Донецького напрямку. Після тяжкого поранення він повернувся до своїх побратимів та продовжив боротьбу з агресорами. За свою мужність та успішне виконання військових завдань йому був присуджений нагрудний знак "Золотий хрест". Денис загинув за трагічних обставин 1 листопада цього року. Йому навічно залишилося лише 29 років…
Денис Куклінський народився 9 жовтня 1994 року у Вінниці і отримав освіту в 35-й школі міста. Після цього він навчався у Вінницькому кооперативному коледжі. До війни він працював у фармацевтичній компанії. Денис заснував свою родину та разом із коханою виховував маленького сина.
«Коли розпочалось повномасштабне вторгнення, Денис відразу вирішив, що піде боронити рідну землю від ворога. Передусім заради нашої дитини, а також задля майбутнього країни – мирного та квітучого, – розповідає дружина Захисника Вікторія Володимирівна. – Він був щирим та добрим, справжнім та відданим…»
Церемонія прощання із Денисом Куклінським відбудеться у поминальній залі за адресою: вул. Генерала Арабея, 1. Початок о 12:00 год.
Поховають воїна о 13:00 на Алеї слави Сабарівського кладовища.
Щирі співчуття рідним та близьким. Вічна пам‘ять та слава Героям!